КАРБІВНИЧИЙ, ЧОГО,
Карбівничий, чого, м.
1) Кладущій клейма.
2) Полѣсовщикъ. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти. Шевч. 84. Я тут у лісі карбівничим. КС. 1882. X. 187.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 221.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КАРБІЖ, ЖА, →← КАРБІВНИК, КА,